25 березня 2025 року

Бібліотека-філія 2 Університету Грінченка

бульвар І. Шамо, 18/2

25 березня 2025 року в читальному залі бібліотеки на бульварі І. Шамо, 18/2 бібліотека-філія 2 провела  зустріч з сучасною українською поетесою Віолетою Кравченко.

На зустрічі були присутні студенти Факультету педагогічної освіти, викладачі, співробітники Університету та всі бажаючі.

Модератором заходу виступила Ніна Ковальова, завідувачка бібліотеки-філії 2.

21 березня відзначається Всесвітній день поезії.            

День поезії встановлений 1999 року ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО. Цей день сприяє створенню позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва.  

В країні продовжується війна. Війна страшна, болюча, жорстока. Героїчний спротив України російським окупантам триває. Бойовий дух нашого народу залишається на висоті.

І надихає на ще більш запеклу боротьбу сучасна поезія.

Хай вірші голосять світами:

«Кров'ю Вкраїна стікає!

Отямтеся поміж святами!

Не свято, а фронт наступає...»

 

Ці рядки написала сучасна українська поетеса Віолета Кравченко (вірш «Голосом вашим я стану», вийшов з-під пера в грудні 2024 року).  

Віолета Кравченко родом з Миколаївщини, із мальовничої Семенівки на березі Південного Бугу.

Українська поетеса відома під творчим псевдонімом Nezlamna Vi. Її твори посіли чільне місце в серцях тисяч українців. З 2022 року видано 7 поетичних збірок Віолети Кравченко, такі як: «Вірші, обпалені війною», «Вірші, обпалені війною – 2», «Ти - мої крила», «Сніг серед літа», «Шаленій», «Україна починається з тебе!», «Ми навіть після смерті проростем». Вони стали голосом нашого часу, віддзеркалюючи події, що відбуваються в Україні.

«Живу, пишу, кохаю. 

Мій девіз: Все буде Україна!» - каже Віолета Кравченко.

 

Скільки себе пам'ятає, стільки пише вірші. Раніше вона писала вірші про красу природи рідного краю, про кохання. З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України пише про війну, зображуючи у своїх віршах не лише події, але й емоції, які відчувають українці: біль, страх, надію, любов та незламність.

Nezlamna Vi не лише поетеса, а й активна блогерка та волонтерка. Підтримує соціальні та благодійні проєкти, бере участь у поетичних вечорах та проводить прямі ефіри, кошти від яких передає на потреби ЗСУ. Публікує свої твори в соціальних мережах та електронних виданнях, супроводжуючи їх яскравими фотографіями та відео. Її публікації залучають широке коло шанувальників, роблячи контент популярним та привабливим.

 

Під час зустрічі поетеса прочитала щемливі та глибокі вірші, які відображають увесь біль українського народу («І знову підвал», «Тепер вони живуть в мені»). З пані Віолетою учасники зустрічі знову пережили реалії воєнного лихоліття, відчули, що війна – це смерть і біль. Присутні в залі плакали, переймаючись долею хлопчика Мишка, який втратив маму («Поверніть мені маму»). Поетеса закликала пам’ятати Героїв, які полягли в бою за Україну, і передавати пам’ять про них нащадкам («За вас ми віддали свій серця стукіт»). Молодь одноголосно підтримувала полум’яні рядки про українську мову, яку слід «плекати і нести по світу, таку красиву і таку багату» («Не знаєш української – біда»). З Віолетою Кравченко, ніжним ліриком і мрійливим романтиком, ми поринули у світ найглибших людських почуттів і переконалися, що поезія може торкнутися найтонших струн закоханої душі («Мені здавалось то любов була», «Він і вона», «Листи від тебе», «Тебе у серці я ношу»).

Завідувачка бібліотеки-філії 2 висловила подяку українській поетесі за зустріч, за сильну правдиву поезію, побажала невичерпної творчої енергії і натхнення. Полум’яні рядки незламної Віолети Кравченко дають нам віру і впевненість у тому, що Україна переможе у страшній війні з ворогом. Україна нескорена!

Поетеса подарувала бібліотеці свої збірки поезії «Україна починається з тебе» і «Ми навіть після смерті проростем» з присвятою для бібліотеки Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

Все це відбувалося 25 березня. А вже вранці Віолета Кравченко порадувала нас новими поетичними рядками, на написання яких надихнула поетесу особлива атмосфера нашої бібліотеки:

 

До легенд далеко, не дійти так просто,

Десь не вийшла словом, десь не вийшла зростом.

Так багато гриму, так багато всього,

До легенд далеко, майже, як до Бога.

Не дійду, бо маю свій шлях я топтати,

Є ще чому вчитись, є чому й навчати.

Всі ми станем вітром і земне залишим,

Та поки живемо, а тому щось пишем...

 

Тож пишіть, шановна пані Віолето, бо маєте талант від Бога. Успіхів Вам і творчих злетів!