Борис Дмитрович Грінченко — великий Просвітитель українського народу, освітній і громадський діяч кінця XIX - початку XX століть, педагог, письменник, перекладач, літературознавець, вчений, мовознавець, етнограф, лексикограф, автор славнозвісного "Словаря української мови".
Борис Грінченко увійшов в історію, культуру, літературу України як оборонець її надбань, інтересів, європейської перспективи розвитку. У нього і літературний псевдонім був промовистий, символічний — «Вартовий» — той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє.
Хронологічна таблиця творчої спадщини Бориса Грінченка
Збірки віршів
1884 рік — «Пісні Василя Чайченка».
1886 рік — «Під сільською стріхою».
1893 рік — «Під хмарним небом».
1893 рік — «Хвилини».
1895 рік — «Пісні та думи».
Проза
1885 рік — оповідання «Сестриця Галя», «Сама, зовсім сама».
1888 рік — оповідання «Каторжна».
1890 рік — повість «Сонячний промінь».
1890 рік — оповідання «Олеся».
1891 рік — повість «На розпутті».
1891 рік — оповідання «Украла».
1894 рік — оповідання «Екзамен».
1897 рік — оповідання «Дзвоник».
1900 рік — оповідання «Палій».
1900 рік — повість «Серед темної ночі».
1901 рік — повість «Під тихими вербами».
П’єси
1897 рік — «Ясні зорі», «Нахмарило».
1898 рік — «Степовий гість».
1899 рік — «Серед бурі».
1899 рік — «На громадській роботі».
Поеми
1889 рік — «Лаврін Костер».
1889 рік — «Беатріче Ченчі».
1892 рік — «Хома Макогін, убогий наймит».
1897 рік — «Матільда Арюманте».
1902 рік — «Дон Кіхот».
1895–1899 рр.— етнографічний збірник у трьох томах.
1907–1909 рр.— «Словарь української мови» (4 томи)
Бібліотека Університету проводить роботу по створенню повнотекстової електронної колекції спадщини Бориса Грінченка.